Роман Жердицький
"Запрошення"

Фотографія

«Якщо мистецтво розуміти як виробництво зображень, то воно дійсно майже повністю розчиняється у масовій художній продукції, - констатує один з найвідоміших сучасних теоретиків мистецтва Борис Гройс. – Але концептуалізм сорокарічної давнини вже стикався з цією проблемою і знайшов вихід у тому, щоби перетворити мистецтво на рефлексію з приводу продукування зображень. Потрібно побудувати над цим масивом другий рівень – це і буде рівень професійного мистецтва. Воно не зникло, воно просто зайняло іншу нішу».

Отже, сучасне мистецтво, і сучасне мистецтво фотографії зокрема – це вже більше не питання «Як сказати?», це питання «Що сказати?». Молодий фотограф Роман Жердицький за допомогою фото вирішив поговорити про самотність сучасної людини і її страхи щодо швидкоплинності життя. Представлена ним у львівській галереї «Коралі» серія фото – це його власний рецепт віднайдення психологічної рівноваги за допомогою спостереження балансу співіснування живої й неживої природи.

Авторська позиція Романа Жердицького – ставка на позитив. Лаконічні чорно-білі композиції, які представляють варіації «медитації світу», самодостатньої й відсторонено-байдужої до слідів втручання цивілізації, генерують СПОКІЙ. Поодинока людська фігурка на межі між стихією і штучною твердю – це не «людина загублена», це - «людина хто шукає». Вона не боїться зіставити мить свого земного існування із правічністю світу. Натомість усвідомлення короткості буття надає особливої вагомості кожній його хвилині і кожній дії чи події, якою ця хвилина наповнена. - Історик мистецтва Наталія Космолінська