НАДТО ЛЮДСЬКЕ
БОГДАН СОКУР

Галерея РА представляє

НАДТО ЛЮДСЬКЕ

БОГДАН СОКУР

живопис, графіка

18.04-01.05.2025

З 18 квітня по 1 травня в Галереї РА проходила персональна виставка «Надто людське» живописця та діючого військовослужбовця НГУ Богдана Сокура.
На виставці були представлені близько 20 робіт автора, створених у період з 2021 по 2025 роки.
Для більшості українських митців війна стала роздільною лінією, яка відокремила творчість «до» та стала знаменником початку нового етапу — короткочасного чи тривалого. Теми руйнації і надії, рефлексії над загрозою втрати ідентичності та крихкості довкілля стали центральними мотивами. Це не дивно — осягнення такої шокуючої та жахаюче масштабної події не могло не торкнутися українців, приналежних до мистецтва.
Для Богдана початок повномасштабки не лише вніс корективи в курс, яким той рухався у пошуках своєї артистичної сутності, але й значно змінив його реальність. Незадовго до вторгнення рф художник посилено вивчає живопис в університеті VUT (Vysoké učení technické) в Брно. Подальший розвиток подій стає причиною прийняття важливих рішень — Богдан повертається в Україну і приєднується до Сил Оборони добровольцем, а згодом вступає на службу в НГУ, в одну з бригад “Гвардії Наступу”. Незавершене навчання було далеко не найбільшим невирішеним конфліктом — розпочинається процес занурення у новий світ, пошуку свого місця та намагання зрозуміти, чи є взагалі у ньому місце для мистецтва.
Художня практика Богдана розпочалася в підлітковому віці після знайомства з гіп-гоп культурою та її візуальним елементом — графіті. Досліджуючи витоки, він знайомиться з американським поп-артом 70-х, риси якого чітко прослідковуються у наступному етапі творчості митця — сповненому іронії фігуративному живопису з відсилками до популярної культури.
З часом він відходить від пістрявих образів та кричущих сюжетів у бік відтворення реальності, зафіксованої у моменті чи спогаді про нього. Подальші роботи починають сповнюватися приземленими та побутовими сценами, в яких деталі не є першочерговими — значення має саме враження автора про ту чи іншу мить або людей, які її проживають. Подібна фіксація вимагає відповідного темпу — поки емоція свіжа, її потрібно одразу переносити на полотно. Це вплинуло на саму техніку, яка почала тяжіти до замальовки з мінімалістичною палітрою та різкими мазками. Сам художник каже про свій метод:
“Коли я пишу натовп людей, я не хочу, аби був присутній сюжет. Мені цікавий сам натовп.
Коли я пишу водія — мені не цікаво, хто він і куди їде. Мені й водій не цікавий.
Я пишу відчуття дороги, принаймні намагаюсь.”
Роботи, представлені на виставці, є продовженням бачення Богданом навколишнього світу — лише цього разу з відбитком війни на ньому. Знайшовши час та сили на відновлення своєї художньої діяльності, він продовжує фіксувати звичні життєві сцени, в яких не обов’язково присутні наслідки обстрілів чи вибухів. Як і в місцях, куди не долітають ракети, відчуття війни присутнє у повітрі, між рядків і поглядів. Для глядача, який проживає війну, оточуюча реальність у будь-якому разі буде просочуватися нею, в той час як у випадку Богдана, прожитий досвід проникає в роботи разом із фарбою. Художник ділиться, що, осмислюючи мистецтво, часто звертається до Ніцше, який стверджував, що воно є подоланням жаху перед життям. У світлі нинішнього стану речей це твердження резонує з новою силою, окреслюючи шлях, яким художник продовжує рухатися далі.